Блог мандрівниці-початківця

Отож мені запропонували спробувати свої сили на позиціях Bar Steward, Bar Waiter, Bar Trainee, Trainee (Restaurant), Junior Waiter , т.д. Як ви вже здогадались, обирати потрібно було між 2 департаментами (бар та ресторан), між американськими, грецькими та німецькими компаніями, а згодом - між 2 німецькими. Найлегшим, як мені тоді здалось, було влаштуватись на судна америнців та греків. Але мене потягнуло до німецьких роботодавців.  Варто зупинитись окремо ще на одному аспекті цієї теми. Спираючись виключно на свої враження та досвід, мушу визнати, що українців набирають зазвичай на ті вакантні позиції, на яких співвітчизники представників компанії дуже рідко працюють. Чому така вибірковість? Все пояснити дуже просто, на мій погляд. Маю на увазі тяжку фізичну роботу, здійснювати яку потрібно по 10-14 годин на добу, без вихідних, практично без шансів на повноцінний відпочинок (маю на увазі вихід у місто, прочитання улюбленої книги, інші види здорового, "наповненого" відпочи

Колись ще в школі я вирішила, що звичайні трудові будні вчителя, лікаря, продавця чи навіть офіс-менеджера - це не для мене. Думки мої були спрямовані геть в інший бік: спочатку я мріяла про рекламний бізнес (в цьому контексті я бачила себе в складі креатив-групи, щедрої на творчі задуми і несподівані рішення), потім, успішно беручи участь в міжнародних, обласних, регіональних співочих конкурсах та фестивалях, стала на позиції майбутньої професії, пов'язаної з музикою; і, нарешті, те, що було для мене чи не найнереальнішим - професія бортпровідника льотного складу (в народі більш відомого як стюард(еса). Останнє вже майже втілилось в життя. Але про це трохи пізніше більш детально. А от що на рахунок моряцтва? Закінчуючи університет за фахом філологія, а ще через рік в іншому університеті - за спеціальністю морське та митне право, я вирішила випробувати себе на посаді помічника юриста. І все було б нічого, якби через півроку мені остаточно не стало нудно. І д

Рада бачити вас тут.  Відразу зазначу, що не претендую на звання затятої блогерки, вмілої на перетворення звичайного життя на "рафіноване" (тут я маю на увазі вибіркові світлини переважно їжі з фешенебельного кафе чи фотки з роздягальні бутика ультрамодного одягу одного з найдорожчих брендів, чи фотки випадкової собаки породи типу акіта-іну в парку, зроблені з метою "відфільтрувати" для регулярних переглядачів профілю instagram, facebook тощо найяскравіші, найщасливіші і, що найважливіше, "наймажорніші" моменти, аби тільки переконати усіх, що життя у власниці профіля - казка, об'єкт заздрощів. Насправді не люблю всього того, що лише стилізує життя і показує лише одну якусь сторону його. Я завжди по-справжньому надихалась  блогерами, чиє життя дійсно достойне уваги і наслідування: креативних, інтелектуальних, цікавих особистостей з унікальним досвідом та здоровими враженнями, наприклад, від подорожей, цікавого роду занять, захоплень тощо. В